Чемеровецький район створено 5 квітня 1923 року на базі колишніх Вільховецької і Бережанської волостей. До району належало 36 населених пунктів із загальною кількістю населення понад 29 тисяч чоловік. Після триразових змін в адміністративно-територіальному поділі (1927,1959 і 1962 роки), у лютому 1965 року його було відновлено в нинішніх межах. Територія району — 926 км2. До складу району входить 68 сіл і 2 селища міського типу, в яких мешкає 47 тисяч чоловік.
На річках Збруч та Смотрич у 1950-х роках збудовано п'ять міжколгоспних електростанцій. Неподалік Збруча в районі сіл Сокиринці та Вільхівці розвідано запаси лікувальної води типу трускавецької «Нафтусі».
Чемеровеччина має багату історію. Її вивчали й описували Володимир Боніфатійович Антонович, Володимир Іванович Даль, інші дослідники (археологи, етнографи). Плідно досліджував Чемеровеччину професор Кам'янець-Подільського педагогічного університету (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) Іон Ізраїльович Винокур, під керівництвом якого 1965 року було знайдено Бережанський скарб прикрас ІІ—ІІІ століть.
Тут ходили полки Богдана Хмельницького, билися з гнобителями опришки Олекси Довбуша, Северина Наливайка та Устима Кармалюка. Тут провів останні роки життя соратник Суворова, генерал від інфантерії Андрій Григорович Розенберг, прах якого покоїться на старовинному кладовищі в селі Чорна. Прославив край і звитяжний українець, герой Канади, кавалер Хреста Вікторії, найвищої відзнаки Великої Британії, Пилип Коновал. На батьківщині, в селі Кутківці, 2000 року йому споруджено пам'ятник. З Чемеровеччинною пов'язана доля українського письменника Тодося Степановича Осьмачки.
За польськими літописами та місцевими легендами, а також твердженнями Михайла Орловського, польського поета Мавриція Гославського, 1518 року, під час нападу татар на Поділля, з Чемерівців було взято в полон дочку православного священика Настю Лісовську (відома всьому світу під іменем Роксолана). Продана в гарем турецького султана, вона стала його законною дружиною і протягом тривалого часу мала вплив на долі українців, які перебували в турецькій неволі.
Двічі по району пронісся ураган Німецько-радянської війни. У Чемеровецькій землі сплять вічним сном 1511 воїнів-визволителів з різних республік Радянського Союзу — сини і дочки, Білорусії, Середньої Азії, Кавказу. З поля бою не повернулись до отчого дому 6125 земляків. За мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками звання Героя Радянського Союзу удостоєні генерал армії Іван Григорович Павловський, Антон Петрович Бринський, Олександр Давидович Головатюк, Олександр Кіндратович Коробчук, Василь Петрович Олійник. Величезних збитків завдала району німецько-фашистська окупація (липень 1941 — березень 1944 рр.) Вони обчислюються сумою в один мільярд карбованців у цінах 1944 року. Окупанти розстріляли і замучили 508 мирних жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини 3125 чоловік. Героїчними зусиллями краяни підняли з руїн народне господарство, дали друге життя селам, прикрасили землю садами. Їх трудовий подвиг відтворено на знаменитому полотні художниці Тетяни Нилівни Яблонської «Хліб», яке експонується у Третьяковській галереї.
Район пишається славною когортою подвижників відбудовчого періоду та повоєнних десятиліть, які вписали яскраві сторінки у літопис трудового подвигу. Серед них Герой Соціалістичної Праці Давид Васильович Бойко, Герой Соціалістичної Праці Ганна Степанівна Горячок, Тетяна Йосипівна Горячок, Сергій Микитович Миколин, Антоніна Трохимівна Миколина, Марія Василівна Нагурна, Галина Мойсеївна Регелюк, Тетяна Яківна Різник, Анастасія Андріївна Чинник, Анастасія Гнатівна Шутяк, Марфа Федорівна Юрченко, Володимир Давидович Ліщук. Героями Соціалістичної Праці стали також Петро Феодосійович Бортняк і Марія Сергіївна Весна із Свіршківців, Зінаїда Павлівна Скопецька із Кугаївців, Олексій Іванович Степанюк із Чемерівців, Леонід Юрійович Скринчук із Юрківців. У Почапинцях жила і працювала одна із перших п'ятисотенниць Поділля Ганна Микитівна Швидка. Яскравими постатями на теренах вітчизняної науки і культури, духовної та освітньої сфери стали професор Київської духовної академії Давид Олександрович Підгурський (1803—1880); доктори наук Іван Іванович та Валерій Іванович Адамчуки, Абрам Мойсейович Браз та Михайло Ілліч Щербань із Зарічанки; Едуард Анатолійович Зінь із Вишнівчика, Михайло Степанович Капиця із Юрківців, Каленик Іванович Геренчук і Анатолій Іванович Локай із Білої, Федір Іванович Мамчур з Івахнівців, Іван Олександрович Мельник із Андріївки, Іван Федорович Мещишин із Драганівки, Євген Миколайович Панасюк із Закупного, Полікарп Іванович Свідер із Хропотови.
Вихідцем із села Завадівка є ректор Подільського державного аграрно-технічного університету професор Микола Іванович Бахмат.
В селі Демківці народився, а в Івахнівцях розпочав медичну практику завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Медичного інституту Сумського державного університету, доктор медичних наук, професор Чемич Микола Дмитрович.
Чемеровеччина багата розмаїттям самобутніх талантів, народних звичаїв та обрядів, фольклорної спадщини, людей, які шанують і люблять українську пісню, танець, народну творчість. У галузі культури району зайнято понад 170 культурно-освітніх працівників, діє 245 колективів художньої самодіяльності. Десять із них мають звання аматорський народний, три — зразковий. Це зокрема хор ветеранів війни та праці, художньо-концертний колектив районного будинку культури; духовий оркестр Зарічанського СБК; ансамбль народної музики «Родина» Жердянського СБК; фольклорні колективи Більського СБК «Берегиня» та П'ятничанського СБК «Бабине літо»; зразкові танцювальні колективи «Летавчанка» та «Едельвейс» (Летавський та Гуківський СБК). Виступи цих та інших художніх колективів незмінно популярні у глядачів, причаровують самобутністю, витонченістю і майстерністю. Фольклорні колективи «Берегиня» та «Бабине літо» виступали в палаці «Україна» в Києві.
У Чемеровецькому районі діє завод з виробництва солоду ЗАТ «Оболонь» — одне з найпотужніших підприємств не тільки України, а й Європи. Із цим гігантом промислової продукції Чемеровеччина пов'язує реалізацію грандіозних планів майбутнього. Директором "Оболонь" є вихідець із села Завадівка Михайло Васильович Загородний .
