10 ЗАПОВІДЕЙ
БАТЬКАМ
1. Стимулюйте інтелект дитини.
2. Формуйте правильну самооцінку дитини.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
4. Контролюйте перегляд телепередач. Щоб діти не стали телеманами.
5. Виховуйте в дитини відповідальність, сумлінність, чесність.
6. Навчіть дитину виявляти любов, свої почуття.
7. Живіть у гарному районі.
8. Встановіть розумні правила роботи та поведінки у рамках чіткої дисципліни.
9. Забезпечте свою дитину знаннями та вміннями.
10. Виховуйте самостійність та незалежність. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити.
АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ
1. Усвідомте, що ваше хвилювання передається дитині, щоб запобігти цьому заздалегідь ознайомтеся з вихователями та правилами життя в групі.
2. Давайте дитині позивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато іграшок і їй цікаво і весело.
3. Підпорядковуйте домашній режим – режиму дитячого садка (вкладання спати).
4. Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.
5. Подбайте про психічне і фізичне здоров`я дитини.
6. Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров`я і поведінки.
7. Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки. В перші дні перебування в дитячому садку не залишайте малюка на цілий день.
8. Тримайте тісний зв`язок із персоналом групи і будете певні, що працівники зрозуміли вашу дитину і по-материнськи подбають про неї.
РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ
1. Купуйте книги, іграшки, ігри, які, на ваш погляд, корисні для розвитку дитини. Забезпечуйте матеріалами для творчості (папір, клей, пластилін). Організуйте місце для творчості дитини (стіл, місце для іграшок, місце для малюнків та інших робіт дитини). Дозвольте дома змінити порядок речей по-своєму прибрати постіль, прикрашати вікно тощо.
Дайте дитині час для роботи, роздумів наодинці. Запрошуйте спеціалістів для індивідуальних занять музикою, малюванням, іноземною мовою. Організуйте відвідання дитиною гуртків, студій.
2. Активна участь батьків у творчому розвиткові дитини:
а) заняття з дитиною вдома – відповідайте на запитання дитини, обговорюйте разом різні проблеми, читайте дитині книги, разом з дитиною відгадуйте кросворди, ребуси, малюйте, ліпіть, вирізайте ножицями, разом з дитиною виконуйте домашню роботу, разом дивіться дитячі телепередачі і обговорюйте їх, слухайте музику, влаштовуйте разом із дитиною виставки її робіт, допомагайте збирати різні колекції у відповідності з її інтересами, залучайте дитину до тих видів занять, які цікавлять вас. Записуйте ідеї, висловлювання, твори, вірші, оповідання дитини.
б) Спільний час не вдома – відпочивайте на повітрі у вихідні, гуляйте на дворі, ходіть до парку, виїжджайте за місто, займайтеся разом з дитиною спортом, фізичними вправами, влаштовуйте спільні походи до театрів, музеїв, виставок, кінотеатрів, тощо, відвідуйте бібліотеку.
3. Стимуляція творчої активності дитини: заохочуйте бажання дитини досліджувати навколишній світ, допомагайте дитині у пошуку інтелектуальних партнерів серед ровесників і дорослих, з якими вона хоче обговорити цікаві їм проблеми (влаштовуйте зустрічі, запрошуйте їх до себе до дому, ходіть у гості).
Заохочуйте потяг дитини до активного навчання, допомагайте їй набути необхідних умінь, знань, навичок, показуйте дитині, що ви цінуєте її досягнення, цінуєте в ній особистість, поважайте інтереси, якщо навіть ви не завжди їх поділяєте.
ПАМ’ЯТАЙТЕ:
ГРАМАТИКА ДИСЦИПЛІНИ
Перше й безумовне правило – тілесне покарання неприпустиме! Подавайте добрі приклади. Поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.
Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну дію поведінки, щоб не сперечатись у присутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.
Проявляйте наполегливість. Визначившись щодо меж дозволеного, твердо вимагайте дотримання встановлених вами правил без жодних відступів і поблажок.
Проявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволили дитині щось зробити або взяти, забудьте про післязавтрашню заборону, якщо повториться така сама ситуація.
Вводьте в "уроки дисципліни” гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного напучування у захопливе заняття.
Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось інше, привабливе для неї. Наприклад, дайте їй у руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши притягальний телевізійний пульт, замість штовхати сусідське хлопченя нехай робить це з м’ячем або подушкою.
"Фізичне усунення”. Якщо вам не до вподоби постійні посягання на ваш улюблений порцеляновий сервіз, простіше прибрати його з – перед очей пустуна.
Убезпечте оселю. Облаштуйте квартиру так, щоб дитина могла гратись і обстежувати всі цікаві їй місця без вагань і без вашого постійного "не можна”.
Не читайте довгих нотацій. Одне коротеньке зауваження набагато ефективніше.
Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки. І якщо вона розуміє, чого ви очікуєте від неї і чому, їй легше розібратись у суперечностях, які її пригнічують.
Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтеся з нею, цікавтеся її думкою, запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації і разом обговоріть, який кращий. Розмірковування – також своєрідний маневр для відвертання уваги.
Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б’ється чи кусається, не сподівайтеся на добрі результати від спонтанних виховничих заходів.
ДИСЦИПЛІНА – ЩО ЦЕ?
ДИСЦИПЛІНА І БЕЗПЕКА ДИТИНИ
Для тих, хто заперечує будь-яку суворість і жорстокість у стосунках, існує бодай один резон для дисциплінарного виховання – безпека дитини. Цілком природно малюк, який робить свої перші кроки, прагне досліджувати все довкола. Проте на шляху відкриттів він може наразитись на небезпеку – круті сходи, електричні дроти, гострі ножі, сірники абощо. Тож навіть у найліберальнішій родині не обійтися без розумних обмежень.
Зводячи заборони до мінімуму, все ж таки пригадуйте оте класичне "не можна”, якщо дії дитини загрожують її здоров’ю чи безпеці інших. Проявляйте жорстокість, коли йдеться про перехід через вулицю, або про постійні спроби торкнутися гарячої праски, а чи про "експеримент” з гвіздком в електророзетці.
ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Вже дворічна дитина усвідомлює себе самостійною, незалежною особистістю. Вона дещо вміє робити, але ще ой як мало знає, і ваш обов’язок допомогти їй прокласти путівець через світ її власних почуттів та думок, подолати внутрішню суперечність між своїм прагненням до незалежності і бажанням тішити батьків.
Хоча у свідомості малюка закладене елементарне розуміння, що таке добре, а що погано, проте відсутній самоконтроль у дотриманні правил поведінки. Тож допомога дорослого йому вкрай необхідна, щоб уникнути стресу.
СТАВТЕСЯ ДО ДИТИНИ ЯК ДО ОСОБИСТОСТІ
Не слід говорити: "Роби так, я кому сказала”, нічого не пояснивши. У родинах, де батьки надміру суворі, діти частіше зростають агресивними і неслухняними. Часи змінюються, на місце колишнього страху, як основи моральності, нині виступає повага, і передусім – ваша повага до дитини. Проте пошанування має бути взаємним: в жодному разі не припускайте, щоб діти словами або діями ображали вас. Малі повинні бути ввічливими з вами – і тому, що ви старші, і тому, що ви мати або батько.
З іншого боку, зчаста, щоб не травмувати дитину, засмучені батьки не гримають на неї, не сварять, а ховають у разу під маскою крижаного спокою. Будьте певні – це не розв’язання проблеми: ліпше спалахнути, а потім вибачитися, а ніж прикриватися личиною байдужості.
КРАЙНОСТІ ВИХОВАННЯ
Які дефекти виховання деформують характер дітей? Їх багато. Але ось деякі із них:
1) Виховання по типу Попелюшки, коли батьки через міру прискіпливо, вороже або байдуже відносяться до своєї дитини, висуваючи до неї завишені вимоги, не даючи дитині потрібної ласки та теплоти.
Забиті, затуркані, несміливі, завжди бояться побоїв та образ, деякі з таких дітей та підлітків в майбутньому виростають нерішучими, боязкими, нездатними себе відстояти. Боляче переживаючи ворожу їм дійсність, такі діти нерідко багато фантазують, мріючи про казкового принца та незвичайного випадку, який спасе їх від усіх складностей життя. Замість того, щоб активно відноситися до життя, яке несправедливе до них, частина таких дітей поринає в світ фантазії.
2) Виховання по типу кумира сім’ї. В таких випадках виконуються всі вимоги і найменші бажання дитини, все життя сім’ї зосереджене тільки навколо її бажань, примх. Діти ростуть примхливими, впертими, не визнаючи заборон, не розуміючи обмеженість можливостей батьків. Егоїзм, безвідповідальне відношення до своїх обов’язків, нездатність відтягнути отримуване задоволення, споживацьке відношення до оточуючих – все це може стати наслідком такого нерозумного виховання.
3) Гіперопіка – особливий вид виховання, при якому дитину позбавляють самостійності, принижують її ініціативу, не дають реалізувати її можливості. Деякі з таких дітей виростають нерішучими, слабохарактерними, непридатними до життя, вони звикають, що за них хтось все буде вирішувати і робити.
4) Виховання по типу гіпоопіки, коли дитина сама по собі, ніким не контролюється, ніхто не формує в ній навичок соціального життя, не вчить її розумінню "що таке "добре”, "що таке "погано”.
Останній вид "виховання” найчастіше всього буває у безпритульних, які так блискуче описав О.С.Макаренко.
